Мета дослідження – простежити взаємозв’язок між клінічним перебігом лейоміоми матки та наявністю порушень
мікробіоценозу статевих органів.
Матеріали та методи. Обстежено 246 жінок репродуктивного віку, зокрема 216 хворих із клінічно безсимптомним,
симптомним перебігом лейоміоми матки, та вивчено мікробіоценоз статевих органів у даних жінок бактеріоскопічним,
бактеріологічним, ПЛР методами.
Результати дослідження та їх обговорення. У 100 % обстежуваних із лейоміомою матки на тлі вагініту постійно мали
місце тяжкість, біль внизу живота, радикулоалгічний синдром, часте сечовипускання. При бактеріальному вагінозі до 80 %
жінок, хворих на лейоміому матки, відмічали біль внизу живота та радикулоалгічний синдром. У жінок із проміжним типом
мікробіоценозу статевих шляхів ці показники були в середньому в 50 % хворих на лейоміому матки. У жінок із нормоценозом
незначний біль та дискомфорт внизу живота були відмічені лише в однієї хворої під час статевого акту в групі жінок із безсимптомним перебігом лейоміоми матки. У групі жінок із симптомним перебігом лейоміоми матки нормоценозу виявлено
не було, але вдвічі переважав вагініт порівняно з групою безсимптомного перебігу лейоміоми матки.
Висновки. Отже, порівнюючи клінічний перебіг лейоміоми матки в жінок репродуктивного віку залежно від стану
мікробіоценозу піхви, найбільш виражені клінічні симптоми лейоміоми матки, які вивчали, були в групі хворих із вагінітом,
що не виключає ролі інфекційного фактора в патогенезі лейоміоми матки, «хибному» рості лейоміоматозних вузлів.
The aim of the study – the relationship between the clinical course of uterine leiomyoma and genital microbiocenosis disorders.
Materials and Methods. 246 women of reproductive age were examined, including 216 patients with clinically asymptomatic
and symptomatic course of uterine leiomyoma. Genital microbiocenosis of these women was studied with bacterioscopic, bacteriological, and PCR methods.
Results and Discussion. 100 % of patients with uterine leiomyoma on the background of vaginitis constantly had heaviness,
pain in the lower abdomen, sciatic syndrome, frequent urination. Up to 80 % of patients suffering from bacterial vaginosis with
uterine leiomyoma reported pain in the lower abdomen and sciatic syndrome. In women with an intermediate type of genital microbiocenosis, these indicators were on average in 50 % of patients with uterine leiomyoma. In women with normocenosis, mild
pain and discomfort in the lower abdomen were observed in only one patient during sexual intercourse in the asymptomatic uterine
leiomyoma group. In the symptomatic uterine leiomyoma group, normocenosis was not detected, but vaginitis occurred twice as
frequently as compared to the asymptomatic uterine leiomyoma group.
Conclusions. So, comparing the clinical course of uterine leiomyoma in women of reproductive age, depending on the state of
vaginal microbiocenosis, the most pronounced clinical symptoms of uterine leiomyoma occurred in the group of patients with vaginitis.
This does not exclude the role of the infectious factor in the uterine leiomyoma pathogenesis, the “false” growth of leiomyomatous nodes.
Цель исследования – проследить взаимосвязь между клиническим течением лейомиомы матки и наличием нарушений микробиоценоза половых органов.
Материалы и методы. Обследовано 246 женщин репродуктивного возраста, в частности 216 больных с клинически
бессимптомным, симптомным течением лейомиомы матки, и изучено микробиоценоз половых органов у данных женщин
бактериоскопическим, бактериологическим, ПЦР методами.
Результаты исследования и их обсуждение. У 100 % обследуемых с лейомиомой матки на фоне вагинита постоянно имели
место тяжесть, боли внизу живота, радикулоалгический синдром, частое мочеиспускание. При бактериальном вагинозе до 80 %
женщин, больных лейомиомой матки, отмечали боли внизу живота и радикулоалгический синдром. У женщин с промежуточным
типом микробиоценоза половых путей эти показатели были в среднем у 50 % больных лейомиомой матки. У женщин с нормоценозом незначительные боли и дискомфорт внизу живота были отмечены лишь у одной больной во время полового акта в группе
женщин с бессимптомным течением лейомиомы матки. В группе женщин с симптомным течением лейомиомы матки нормоценоза
выявлено не было, но в два раза преобладал вагинит по сравнению с группой бессимптомного течения лейомиомы матки.
Выводы. Таким образом, сравнивая клиническое течение лейомиомы матки у женщин репродуктивного возраста в
зависимости от состояния микробиоценоза влагалища, наиболее отчетливые клинические симптомы лейомиомы матки,
которые изучались, были в группе больных с вагинитом, что не исключает роли инфекционного фактора в патогенезе
лейомиомы матки, «ложном» росте лейомиоматозных узлов.
