The problem of treatment of gunshot wounds remains to be one of the most pressing and unresolved issues of modern
surgery. Gunshot wounds diagnosis is currently ineffective. There is a need to improve the content and scope of medical care with
the possible diagnosis chain strengthening. A promising direction in gunshot wounds diagnosis and surgical treatment is
thermographic examination followed by a multimodal approach to the soft tissues gunshot defects reconstruction. Chronic
experimental studies were performed using Shinshilla rabbits which were undergone gunshot wounds, followed by 5 days of
laboratory, morphological and functional examinations. The results indicate the thermometry diagnostic importance in soft tissues
gunshot wounds because this method allows justifying the temperature response over the anatomical area of the gunshot defect
and its dependence on the severity or prevalence of the lesion. The obtained data have the perspectives of clinical application,
which may be a prerequisite for diagnosis improving and detailing, septic complications early prediction and the selection of
adequate therapeutic surgical tactics or prevention of this type of gunshot and explosive injuries.
Проблема лікування вогнепальних ран до теперішнього часу відноситься до числа актуальних та неостаточно
вирішених питань сучасної хірургії. Діагностика вогнепальних поранень зараз є недостатньо ефективною. Виникла потреба в
удосконаленні змісту та обсягу медичної допомоги з можливістю підсилення її діагностичного ланцюга. Перспективним
напрямком у діагностиці і хірургічному лікуванні вогнепальних ушкоджень є застосування термографічного обстеження з
подальшим мультимодальним підходом до реконструкції вогнепальних дефектів м’яких тканин. Експериментальні
дослідження були виконані в умовах хронічного експерименту на кролях породи Shinshilla, яким наносили вогнепальні
поранення з подальшим лабораторним, морфологічним та функціональним обстеженням протягом 5 діб. Отримані результати
свідчать про діагностичну важливість теплометрії при вогнепальних ураженнях м’яких тканин, оскільки застосування цього
методу дозволяє обґрунтувати температурну реакцію над анатомічною ділянкою вогнепального дефекту та залежність її від
ступеня вираженості або розповсюдженості площини ураження. Отримані дані мають перспективу клінічного застосування, що
може служити передумовою вдосконалення й деталізації постановки діагнозу, раннього прогнозування септичних ускладнень
та обрання адекватної лікувальної хірургічної тактики або профілактики даного виду вогнепальних й вибухових поранень.
