The aim of the work: to determine the optimal method of reoperation for recurrent inguinal hernias after laparoscopic hernioplasty.
Materials and Methods. The research was conducted on the basis of the Regional Clinical Hospital (Odesa). During the period from 2012
to 2021, 36 patients with relapses after previous laparoscopic interventions for inguinal hernias were operated on in our clinic. Among
these patients, there were 29 men and 7 women. Bilateral inguinal hernias were observed in 9 patients. Relapse occurred on one side in 6
patients, bilateral recurrence was in 3 patients. The results were evaluated according to the following criteria: the severity of postoperative
pain, the number of postoperative complications, the length of stay in the hospital, recovery time after surgery and the patient's return to
work.
Results and Discussion. The duration of repeated laparoscopic interventions was (82±10) min and significantly exceeded the duration
of open operations (p<0.05). The severity of pain in 12 patients after repeated operations that could be performed laparoscopically was
significantly lower than in open interventions (VAS 4.8 vs 8.7, p < 0.05). Severe seromas in the area of the installed mesh were observed
in 5 patients operated on by the laparoscopic method and in 4 patients operated on using the Liechtenstein method. Suppuration of the
postoperative wound was observed in 3 patients, two of them underwent conversion. Patients started work after laparoscopic operations in
14–18 days, after open operations in 19–27 days (p>0.05).
The choice of the method of repeated interventions for recurrent inguinal hernias depends on many factors. The main method of repeated
interventions should be considered an open operation according to the Lichtenstein method. Under certain conditions, a second laparoscopic hernioplasty can be performed.
Мета роботи: визначення оптимального способу повторної операції при рецидивних пахових грижах після лапароскопічної герніопластики.
Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі Одеської обласної клінічної лікарні. Впродовж 2012–2021 рр. у нашій клініці прооперовано 36 пацієнтів з рецидивами після попередніх лапароскопічних втручань з приводу пахових гриж. Серед них було
29 чоловіків і 7 жінок. У 9 пацієнтів спостерігали двосторонні пахові грижі. Односторонній рецидив спостерігали в 6 хворих,
двосторонній – у 3 пацієнтів. Результати оцінювали за такими критеріями: вираженість післяопераційного болю, кількість післяопераційних ускладнень, тривалість перебування в стаціонарі, час відновлення після операції та повернення пацієнта до роботи.
Результати досліджень та їх обговорення. Тривалість повторних лапароскопічних втручань становила (82±10) хв і достовірно перевищувала тривалість відкритих операцій (р<0,05). Вираженість болю у 12 пацієнтів після повторних операцій, які можна
було виконати лапароскопічно, була достовірно нижчою, ніж при відкритих втручаннях (ВАШ 4,8 проти 8,7, (р< 0,05)). Виражені
сероми в ділянці встановленої сітки спостерігали в 5 хворих, оперованих лапароскопічним методом, і у 4 пацієнтів, оперованих
за Ліхтенштейном. Нагноєння післяопераційної рани спостерігали у 3 хворих, у двох з них виконана конверсія. Пацієнти після
лапароскопічних операцій приступали до роботи на 14–18 добу, після відкритих – на 19–27 добу (р>0,05).
Вибір методу повторних втручань при рецидивних пахових грижах залежить від багатьох факторів. Основним методом повторних втручань слід вважати відкриту операцію за методом Ліхтенштейна. За певних умов можливе проведення повторної лапароскопічної герніопластики.
