За різними даними літератури від загальної кількості спожитого з їжею магнію абсорбується приблизно від 30 % до 40 %. Це свідчить про необхідність
аналізу абсорбції магнію в кишечнику як фактору впливу на рівні його надходження
в організм. Мета роботи. Аналіз проблеми абсорбції магнію в кишечнику та впливу
цього процесу на біодоступність магнію. Матеріали і методи. Бібліографічні, аналітичні.
Результати дослідження. Аналіз літератури стосовно абсорбції магнію показав
наступне. Переважним місцем абсорбції магнію є дистальний відділ тонкої кишки.
Існують три механізми, за допомогою яких магній абсорбується у кишківнику: пасивна дифузія, осмотичний градієнт та активний транспорт. Встановлено збільшення
абсорбції з кожним збільшенням введення, однак фракція магнію, який абсорбувався, навпаки поступово знижувалася (з 65 % при найнижчому до 11 % при найвищому введенні). Магній абсорбується через міжклітинний (пасивний) і трансмембраний клітинний (активний) шляхи. Переважаючими транспортерами магнію є
TRPM6 і TRPM7 — білки-транспортери. Оскільки магній не депонується, а зберігається лише для поточних потреб, за більш високої абсорбції зазвичай слідує
більша екскреція магнію. Підкреслено ризик недостатнього надходження магнію в
організм, головним чином, внаслідок низького вмісту магнію в харчових продуктах.
Висновок. Останні дослідження абсорбції магнію в кишківнику та клітинного
гомеостазу магнію забезпечують основу для розуміння причин дефіциту магнію та
забезпечують платформу для майбутніх досліджень.
According to various literature data, about 30 % to 40 % of the total
amount of magnesium consumed with food is absorbed. This indicates the need to
analyze the absorption of magnesium in the intestine as a factor influencing the level of
its entry into the body. The aim of the work. Analysis of the problem of magnesium
absorption in the intestine and the impact of this process on the bioavailability of
magnesium. Materials and methods. Bibliographic, analytical. Research results. Analysis
of the literature on magnesium absorption showed the following. The preferred site of
magnesium absorption is the distal small intestine. There are three mechanisms by
which magnesium is absorbed in the intestine: passive diffusion, osmotic gradient and
active transport. An increase in absorption was found with each increase in
administration, but the fraction of magnesium that was absorbed, on the contrary,
gradually decreased (from 65 % at the lowest to 11 % at the highest injection).
Magnesium is absorbed through the intercellular (passive) and transmembrane cellular
(active) pathways. The predominant magnesium transporters are TRPM6 and TRPM7,
transporter proteins. Because magnesium is not deposited but stored only for current
needs, higher absorption usually results in greater magnesium excretion. The risk of
insufficient intake of magnesium in the body is emphasized, mainly due to the low
content of magnesium in food.
Conclusion. Recent studies of intestinal magnesium absorption and cellular
magnesium homeostasis provide a basis for understanding the causes of magnesium
deficiency and provide a platform for future research.
По различным данным литературы от общего количества употребляемого с пищей магния абсорбируется примерно от 30 % до 40 %. Это свидетельствует о необходимости анализа абсорбции магния в кишечнике как факторе
воздействия на уровне его поступления в организм. Цель работы. Анализ проблемы абсорбции магния в кишечнике и влияния этого процесса на биодоступность
магния.
Материалы и методы. Библиографические, аналитические. Результаты исследования. Анализ литературы по абсорбции магния показал следующее. Преимущественным местом абсорбции магния является дистальный отдел тонкой кишки.
Существует три механизма, с помощью которых магний абсорбируется в кишечнике: пассивная диффузия, осмотический градиент и активный транспорт. Установлено увеличение абсорбции с каждым увеличением введения, однако абсорбируемая фракция магния наоборот постепенно снижалась (с 65 % при самом низком
до 11 % при наивысшем введении). Магний абсорбируется межклеточным (пассивным) и трансмембранным клеточным (активным) путем. Преобладающими
транспортерами магния являются TRPM6 и TRPM7 — белки-транспортеры. Поскольку магний не депонируется, а сохраняется только для текущих нужд, при более высокой абсорбции обычно следует большая экскреция магния. Подчеркнут
риск недостаточного поступления магния в организм, главным образом, вследствие
низкого содержания магния в пищевых продуктах.
Вывод. Последние исследования абсорбции магния в кишечнике и клеточного гомеостаза магния обеспечивают основу понимания причин дефицита магния
и обеспечивают платформу для будущих исследований.
