Антеградний інтрамедулярний остеосинтез залишається «золотим стандартом» в лікуванні діафізарних переломів стегнової
кістки вже декілька десятків років. Існує багато суперечок стосовно вибору точки введення стержня з наступними ускладненнями
які можуть виникнути. Вважається, що оптимальною точкою введення є грушеподібна ямка вертлюгової ділянки стегнової кістки
для центромедуллярних стрижнів , та верхівка великого вертлюга для цефаломедуллярних. Дослідження післяопераційних рентгенограм даної категорії хворих показало наявність кутових зміщень осі стегнової кістки пов′язаних із невірно обраною точкою введення
інтрамедулярного стержня, та напрямком відкриття каналу проксимального уламка стегнової кістки. Недооцінка цих етапів призводить до варусного викривлення осі стегнової кістки з усіма наступними ускладненнями стосовно консолідаціі перелому.
Antegrade intramedullary nailing remains the "gold standard" in the treatment of diaphyseal femoral fractures for several decades. There
is much controverces regarding the choice of nail insertion point with subsequent complications that may arise. It is considered that the
optimal insertion point is the fossa piriformis for centromedullary nails, and the apex of the greater trochanter for cephalomedullary nails.
Postoperative radiographs his category of patients showed the presence of angular displacements of the axis of the femur associated with an
incorrectly chosen point of insertion of the intramedullary nail and the direction of intramedullary cavity opening of the proximal fragment of
the femur. Underestimation of these stages leads to varus angulation of the femoral axis with all subsequent complications related to fracture
consolidation.
