Cтруктура комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів

Abstract

У статті розглядається сутність поняття «комунікативна компетентність». З’ясовується її значення в професійному становленні студентів-медиків. Подано порівняльний аналіз понять «комунікативна компетентність» і «комунікативна компетенція». Визначено структуру комунікативної компетентності майбутніх лікарів. Стверджується, що основу комунікативної компетентності становлять комунікативні компетенції, які базуються на знаннях, уміннях, навичках. На основі проведеного теоретичного аналізу різних наукових підходів до визначення структури комунікативної компетентності виокремлено чотири компоненти комунікативної компетентності майбутніх сімейних лікарів: когнітивний, поведінковий, ціннісно-смисловий, емоційно-вольовий.

The article deals with the problem of forming the communicative competence of future family medicine doctors. It determines its importance in the professional development of medical students. The communicative competence of future family physicians is considered as the ability of a person based on knowledge and experience to navigate in situations of communication, to understand the motives, intentions, partners, to choose and implement an effective model of interaction with patients and colleagues. Purpose of the article are definition, interpretation and evaluation of the component of the communicative competence of future family physicians. The analyzed researches of scientists testify to the fact that in the scientific literature there is no single definition of the notion of communicative competence. On the basis of the theoretical analysis of various scientific approaches to the definition of the structure of communicative competence, we have identified four components of the communicative competence of future family physicians: cognitive, behavioral, value-semantic, emotional-volitional. The cognitive component plays an important role in shaping the communicative competence of future family physicians. Provide weapons of knowledge about verbal and nonverbal means of communication, knowledge about the features, structure, functions of professional communication. Behavioral component involves the formation of skills to realize communicative competences directly in the conditions of professional and business communication: the ability to conduct a conversation with the patient; ability to overcome psychological barriers; understanding of individual psychological characteristics of patients and their ability to take into account; the ability to listen and give advice to the patient. Valuably-semantic component are readiness for the implementation of communicative competence in professional communication. The emotional-volitional component provides the ability to influence the listeners, manage their attention; ability to penetrate the patient's inner world; ability to show sympathy to the patient regarding his illness.