У 2001 р. побачила світ книга найвідомішого кардіохірурга, професора Крістіана Барнарда «50 шляхів до здорового серця», перекладена російською мовою. Медична громадськість України з нетерпінням чекала на публікацію книги.

У роботі звернуто особливу увагу на вивчення природи індивідуальних відмінностей людей щодо динамічних характеристик основних властивостей нервової системи, психічних функцій, а також поведінки в цілому. Доведено генетичну детермінованість найбільш розповсюджених психічних захворювань. Психологічні функції людини визначаються генотипом, фізіологічною та соціальною адаптацією, а останні є інтегрованим проявом функціонування багатьох генів і результуючою їхньої експресії під впливом конкретних умов середовища.

У статті здійснено спробу встановлення характеру взаємозв’язку між основними категоріями медицини — «здоров’я» і «хвороба»; викладено найважливіші принципи донозологічної діагностики; наведено основні кроки алгоритму донозологічної діагностики на основі оцінки фізіологічного балансу.

В обзоре собственных исследований и данных литературы с позиции теории детерминантных, генераторных и системных механизмов расстройств нервной системы излагаются представления о принципе двойственности функциональной посылки, приводятся примеры его существования и практической реализации. На примере влияний очагов возбуждения, воссоздаваемых в мозжечке, на эпилептическую активность дискутируются их двойственные, про- и противоэпилептические эффекты. Важными являются представления о двойственности функциональных влияний раздражаемого образования мозга на активность генераторов возбуждения. Авторы на основе принципа системно-антисистемных взаимоотношений поясняют механизмы осуществления наведенных функционально противоположных эффектов электрического раздражения образований головного мозга.

Автор наводить різні точки зору стосовно того, що є людська гідність, розділяючи їх на три групи: а) питання надто теоретичне; б) питання не достатньо наукове; в) нема необхідності вести обговорення цього питання, оскільки кожен знає про людську гідність. Розглядаються три школи: телеологічна, деонтологічна і консеквентальна (послідовна). Автор пропонує читачам самим вибирати для себе будь-яку з теорій, що підтримує ідею про людську гідність.

Розглядається гуманістична спрямованість медицини в різні періоди розвитку суспільства, характер взаємовідношень між лікарем і пацієнтом.

Враховуючи, що сучасна медицина швидко трансформується в біотехнологію, освіта лікарів має сприяти їхньому становленню як гуманістів.

Багато зроблено в сфері генетики: стало можливим розглядати ген людини, копіювати його, комбінувати тощо, але мине час, і він стане більш «домашнім», тобто людина зможе сама керувати ним і здобувати від нього користь.

Мета і завдання біоетики — зробити можливим співіснування наукового і технічного прогресу з життям, розв’язати проблеми, які виникають між суспільством та індивідуумом, природою і технічним обладнанням. Біоетика є сполучною ланкою між цими двома світами і, що найважливіше, допомагає запобігти насильству над природою і людиною. Згідно з її постулатами, необхідно враховувати інтереси обох сторін, як з точки зору економіки, науки і техніки, так і з боку навколишнього світу, природи; необхідно прийти до такого стану, коли вони почнуть діяти гармонічно. Сюди ж включаються й інтереси людини, яка нерозривно пов’язана з усіма сферами життя.

Автор розвиває вчення про біоетику з точки зору її використання в біомедичних науках, торкається питань етичності клонування, використання біотехнологій, обговорює особливості етики Сократа, внесок Ніцше, Маркса, Гегеля у формування етичних концепцій. Пропонує організувати Комітети з етики, що складаються (і представлені) з біологів, лікарів, філософів, юристів і вчених-соціологів.

Обговорюється питання про виникнення Ноосфери, якісно нової автономної від Біосфери, внутрішньо самодостатньої системи існування людини. Спільною специфікою кризових процесів у момент виникнення Ноосфери є те, що всі вони — наслідок припинення дії контрольних механізмів Біосфери і відсутності у людства власних, ноосферних механізмів самоконтролю.

Доведено, що в основі природного відбору лежать генетичні механізми спадковості та мінливості.

Наслідки порушень цих механізмів — стрімке наростання мутаційного перевантаження, що все більш несумісне з життям.