У зв’язку з проведенням активних бойових дій на території України зростаючої актуальності набуває лікування вогнепальних ран. Найчастіше під час проведення локальних бойових дій, антитерористичних операцій виникають вогнепальні поранення м'яких тканин. Проведені дослідження показують, що частота вогнепальних поранень (ВП) щелепно-лицьової ділянки у воєнних конфліктах останнього десятиліття становить 4,36–5,19 %. Поранення, завдані сучасною вогнепальною зброєю, характеризуються множинністю, поєднаністю та масивністю ушкоджень. Найважливішими особливостями сучасної бойової хірургічної патології є множинні та поєднані поранення, які
в локальних конфліктах становили від 25 до 62 %. Вогнепальне поранення слід розглядати як тяжке порушення життєво важливих функцій людського організму, що стоїть у прямій залежності від характеру отриманих ушкоджень та від загальних розладів регуляції. Загальновизнано, що рани будьякої локалізації супроводжуються ризиком інфекційного ускладнення, і це насамперед стосується
вогнепальних ран. Процес загоєння дуже складний. Він може протікати за типом серозного «травматичного набряку», а загоєння закінчиться «первинним натягом». Можливі ускладнення у вигляді нагноєння ран, тоді загоєння йде за типом «вторинного натягу». Для виникнення гнійного процесу в рані необхідно, щоб загальна кількість мікробів перевищила «критичний рівень», який до різних
збудників коливається в значних межах. Для запалення зазвичай достатньо, щоб в 1 г тканин стінки рани було понад 10 –1056 мікробних тіл. Для свіжої ранової вогнепальної мікрофлори характерні такі групи збудників. Перша група – спорогенні бактерії фекального походження, палички правця та газоутворювальні анаероби. Це типові представники первинного мікробного забруднення. До другої групи належать неспороутворювальні, переважно такі грамнегативні бактерії, як протей, колі, клебсієла, аерогенес та псевдомонас. Третю групу
утворюють піогенні коки: золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок та анаеробний стрептокок. Вони утворюють як первинну, так і вторинну флору. Основними збудниками виявляються золотистий стафілокок як у монокультурі, так й в асоціації з кишковою паличкою, протеєм, епідермальним стафілококом. Останнім часом відзначено збільшення кількості поранених, у яких збудниками ранових ускладнень були не монокультура стафілокока, а асоціації мікробів, а також виразне збільшення питомої ваги грамнегативної мікрофлори.
In connection with the conduct of active military operations on the territory of Ukraine, the treatment of gunshot wounds is becoming increasingly relevant. Most
often, during local military operations and anti-terrorist operations, gunshot wounds to soft tissues occur. Studies show that the frequency of gunshot wounds (GW) of the maxillofacial region in military conflicts of the last decade is 4.36–5.19 %. Injuries caused by modern firearms are characterized by multiple, combined and massive injuries. The most important features of Modern Combat surgical pathology are multiple and combined wounds, which in local conflicts ranged from 25 to 62 %. A gunshot wound should be considered as a serious violation of vital functions of the human body, which is directly dependent on the nature of the injuries received and on general regulatory disorders. It is generally accepted that wounds of any localization are accompanied by the risk of an infectious complication, and this primarily applies to gunshot
wounds. The healing process is very complex. It can occur as a type of serous "traumatic edema", and healing will end with "primary tension". Possible complications in the form of suppuration of wounds, then healing goes by the type of "secondary tension". For the occurrence of a purulent process in the wound, it is necessary that the total number of microbes exceeds the "critical level", which varies significantly for various pathogens. For inflammation, it is usually enough that there are more than 10–1056 microbial bodies in 1 g of wound wall tissue. Fresh wound gunshot microflora is characterized by the following groups of pathogens. The first group includes sporogenic bacteria of fecal origin, tetanus bacilli and gas – forming anaerobes. These are typical representatives of primary microbial contamination. The second group includes non-sporeforming, mainly gram-negative bacteria such as Proteus, collie, Klebsiella, aerogenes and Pseudomonas. The third group consists of pyogenic cocci: Staphylococcus aureus, hemolytic streptococcus and anaerobic Streptococcus. They form both primary and secondary flora. The main pathogens are Staphylococcus aureus both in monoculture and in association with Escherichia coli, Proteus, and Staphylococcus epidermis. Recently, there has been an increase in the number of wounded people in whom the causative agents of Wound complications were not Staphylococcus monoculture, but microbial associations, as well as a clear increase in the specific weight of Gramnegative microflora.
