В статье показаны парадигмы бытия средневековья и Возрождения – теистическая (в качестве основания были рассмотрены учения Августина Аврелия и Фомы Аквинского) и пантеистическая (на основании систем Иоанна Скота Эриугены и Джордано Бруно). Рассмотрена диалектика категорий «вечное» (несотворенное) и «тленное» (сотворенное). Показано, как эти парадигмальные установки обусловливают соответствующие философские представления о времени.
В статті показані парадигми буття середньовіччя та Відродження – теїстична (в якості підстави були розглянуті вчення Августина Аврелія і Фоми Аквінського) і пантеїстична (на основі систем Іоанна Скота Еріугени і Джордано Бруно). Розглянута діалектика категорій «вічне» (нестворене) і «тлінне» (створене). Показано, як ці парадигмальні установки обумовлюють відповідні філософські уявлення про час.
In this article paradigms of being of Middle Ages and Renaissance are explained. They are theistic applying to which doctrines of Aurelius Augustinus and Thomas Aquinas were considered as a basis and pantheistic that was examined on a basis of John Scottus Eriugena’s and Giordano Bruno’s systems. A dialectics of categories of eternal (non-created) and perishable (created) is considered. It is explained how
these paradigmal lines determine corresponding philosophical notions of time.
